Четвер, 1 Грудня

Врятованих пацієнтів пам’ятають по іменах

Робота працівника екстреної служби допомоги – це завжди бути першим і завжди бути на передовій і в тилових областях, і там, де активні бойові дії.

Майже 100 днів ми тримаємо оборону нашої країни. Українські воїни мужньо йдуть у бій, аби захистити кожного співгромадянина від кривавих рук агресора, уберегти кожен сантиметр нашої землі від загарбника, оберегти майбутнє наших дітей, які житимуть у вільній, незалежній, суверенній Україні. Поруч з героями – кожен українець. Кожен з нас волонтер, кожен з нас на своєму місці робить те, що може. Але пліч-о-пліч із нашими захисниками перш за все стоять медичні працівники. 24 лютого медики екстреної медичної допомоги одними з перших вступили у бій зі смертю від куль, уламків снарядів та вибухів. Цей бій триває до сьогодні. Саме вони першими прибувають на місце події та беруть на себе відповідальність за життя людей, які потребують допомоги. Їхні професійні дії, холодний розум та умілі руки зберігають кожну хвилину людського життя.

День, у який дякуємо…

У п’ятницю, 27 травня, в Україні вперше відзначали Всесвітній день екстреної медичної допомоги. І з цим святом на Львівщині вітали працівників Львівського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф. Центр створений ще у 2005 році, і от уже 17 років його працівники щодня рятують сотні життів мешканців Львівщини. Вони сміливо приймають усі виклики нашого часу. Коли у 2020-му смертельний COVID-19 вирував на теренах області, саме медики екстреної допомоги без вагань першими приїздили до інфікованих, аби надати допомогу. Наступний виклик – війна. Медики на передовій під обстрілами рятують життя – ризикуючи своїм. У тилу робота щоденна, надання екстреної допомоги, а ще навчання цивільного населення, адже сьогодні кожен повинен уміти надати першу домедичну допомогу. Медики екстреної служби, попри завантаженість, долучились до «Медичного вишколу для цивільного населення» та почали навчати усіх охочих навичок невідкладної допомоги.

Як працює екстрена на Львівщині

   Що найважче в роботі медиків Центру екстреної медичної допомоги, «Ратуші» розповів очільник Львівського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Андрій ВАСЬКО.

Пункти базування є на території всієї області і там постійно перебувають бригади центру. Наразі в системі координат екстреної медичної допомоги є і приймальні відділення окремих лікарень, щоправда, вони центрові не підпорядковуються, але працюють у тісній кооперації між собою. Щодоби на зміні є близько 600 працівників центру та 150 карет швидкої допомоги. Зазвичай чергування медика та водія триває 12 годин, однак війна внесла свої корективи, тож тепер медики працюють 24 години. За цей час диспетчери отримують близько 500 викликів. Андрій Васько каже, що зараз кількість викликів зменшилась.

«В час COVID-19 ми отримували близько 800 викликів, іноді й 1000. Дедалі менше в нас непрофільних викликів. Тобто тих, які мав би обслуговувати сімейний лікар. І щоразу більше важких викликів. Часто маємо справу з інсультами, інфарктами, але це і є наша робота – виїзд до пацієнта, який перебуває в критичному стані або в стані, що загрожує його життю. Хочу наголосити: пацієнти з плановими станами – незначне підвищення температури чи підвищення тиску – мають звертатися за консультацією до сімейного лікаря. Наша робота – стан пацієнта, в якому він сам до лікарні доїхати не може», – Андрій Васько.

Ризик власним життям задля порятунку інших

Щоразу, коли бригада медиків виїжджає на виклик, вони не знають, що саме на них чекає. Нерідко трапляються ситуації, коли під час надання допомоги життя лікарів теж опиняється в небезпеці. Статистика свідчить, що смертність серед лікарів цієї професії — на другому місці після хірургів. А звикнути до стресової ситуації практично неможливо, адже кожен випадок специфічний.

«Бригаду може очікувати пацієнт непритомний, у стані клінічної смерті або ж пацієнт у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння – у таких ситуаціях може виникати загроза для життя і здоров’я бригади від самого пацієнта чи оточення. Досить часто ми виїжджаємо на ДТП, і навіть бригада, яка надає медичну допомогу потерпілому на трасі, також у зоні ризику. Також рятуємо життя під час надзвичайних ситуацій, катастроф. Коли виїжджаємо на обвали будинків, наші бригади також у зоні небезпеки», – пояснює Андрій Васько.

Кожна успішна реанімація – це історія життя

   «В нас є гасло: завжди і всюди перші в наданні допомоги пацієнтам у разі загрози життю. Звичайно, є і людський фактор, є обережність, інколи є і страх, але медики Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф завжди готові до виконання завдань», – зазначає керівник центру.

Найбільше медикам врізаються у пам’ять пацієнти, яких, попри все, вдалося повернути до життя. Андрій Васько каже, що для лікарів кожна успішна реанімація – це історія життя. І хоч таких реанімацій у працівників центру досить багато, але своїх врятованих пацієнтів медики пам’ятають по іменах.

«Коли пацієнт перебуває в стані клінічної смерті і нашим медикам вдається його реанімувати, повернути до життя, – це щоразу історія життя, і такі випадки запам’ятовуються найбільше. Саме тоді ти дійсно відчуваєш свою приналежність до чогось вищого, розумієш, що твоя робота справді рятує життя. І в нас дуже багато таких випадків. Потім люди приходять дякувати медикам. Ми навіть у соціальних мережах центу створили рубрику подяк та щотижня пишемо про це», – Андрій Васько.

Не кожна ситуація – екстрена

Втім, бувають випадки, коли люди нехтують усіма застереженнями й забирають в інших шанс на життя, викликаючи бригаду екстреної медичної допомоги без нагальної потреби. «Варто розуміти, коли бригада медиків на виклику, де можна впоратися й без екстреної медичної допомоги, то вона не приїде на дорожньо-транспортну пригоду, у якій постраждала дитина, не приїде на кровотечі, на ампутовані кінцівки чи падіння з висоти. Бригада в цей момент біля пацієнта, який екстреної допомоги не потребує, – наголошує Андрій Васько. – Потрібно пояснювати людям, для чого екстрена медична допомога. І коли всі будуть усвідомлювати, що не викликаємо екстрену медичну допомогу, бо вона може бути потрібна комусь іншому, тому, хто справді в небезпеці, хто дійсно може втратити життя», – додав Андрій Васько.

Вдалі прикмети

Наостанку розпитали в Андрія Васька про «професійні забобони» медиків екстреної допомоги: «Деякі медики просять не бажати їм спокійного чергування, бо кажуть, що тоді воно точно не буде спокійним. У диспетчерів теж є свої прикмети. Зазвичай у кожного диспетчера є свої «постійні клієнти», які завжди дзвонять і проводять телефонні консультації кожної зміни. Це зазвичай старші люди, яким потрібна просто увага, і якщо диспетчер не почує голос свого постійного клієнта, то вважають, що чергування буде важким. І буде дуже багато роботи від інших ситуацій».

Газета «Ратуша» приєднується до вітань медиків Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф із професійним святом, але замість побажань хочемо сказати їм ДЯКУЄМО, що рятуєте життя українців, ДЯКУЄМО, що разом з військовими вирушаєте на фронт і навіть під дулами автоматів продовжуєте робити свою роботу, ДЯКУЄМО, що заради порятунку інших ви готові на неможливе.

Юлія СТОЛЯР

Share.

Leave A Reply