Японія і Монголія – гарантовані вороги Росії
Багато хто здивується, але активізацію антиросійських настроїв у таких для українців екзотичних країнах,як Монголія і Японія, можна впевнено спрогнозувати вже найближчим часом.
Яскравим прикладом цього став вчинок Цахіагійна Елбегдоржа, котрий опублікував повідомлення в соцмережі Х, в якому пожартував з інтерв’ю Володимира Путіна американському пропагандисту Такеру Карлсону.
Зокрема він продемонстрував карту XIII століття, де більшість сучасної Росії належала імперії монголів. При цьому він повідомив, що хвилюватися не варто – “монголи мирна нація”. “Після розмови Путіна. Я знайшов історичну карту Монголії. Не хвилюйся, ми – мирна та вільна нація”, – написав Цахіагійн Елбегдорж під опублікованою картою.
Нагадаємо, напередодні вчинку монгольського політика Путін дав велике інтерв’ю Карлсону, в якому у відповідь на запитання американського блогера про причини війни проти України нескінченно розсмоктував псевдоісторичні теми, починаючи з XVII століття, з масою підтасувань фактів та просто брехні. В один із моментів диктатор договорився до того, що виправдав напад Гітлера на Польщу (у Росії, як і в Україні, виправдання нацизму – кримінальний злочин).
Не зайвим буде нагадати, що саме колишній президент Монголії Цахіагійн Елбегдорж ще у 2022 році закликав тувинців, бурятів і калмиків тікати з Росії, щоб не брати участь у війні проти України.
Цахіагійн Елбегдорж звернувся до жителів Росії англійською мовою та з синьо-жовтою стрічкою на грудях на підтримку України.
Його відеозвернення розміщено на YouTube-каналі Всесвітньої федерації монголів.
За його словами, інші країни світу мають з розкритими обіймами прийняти представників малих народностей, яких російська влада відправляє на смерть. Зокрема, Монголія готова дати притулок біженцям.
“Я знаю, від початку цієї кривавої війни етнічні меншини, які живуть у Росії, страждають найсильніше. Бурятські монголи, тувинські монголи та калмицькі монголи вже значно постраждали, їх використовують просто як гарматне м’ясо, сотні з них поранені, тисячі — вбиті”, — сказав Елбегдорж. Він також закликав росіян, які перебувають на території України, не стріляти у місцевих жителів та не забирати у них свободу.
Якщо ж досліджувати історичні підвалини антиросійського руху монголів, то тут потрібно спиратися не лише на монгольське багатостолітнє панування на теренах Московії, а й на інші цікаві аспекти. Не забуваймо, що Монголія, попри наше дещо зверхнє до неї ставлення, на протистоянні з РФ може мати непогані дивіденди, бо то чи не єдина нагода заявити про своє існування усьому світові. А історичне обґрунтування її теоретично можливої атаки доволі прозоре: див. карту Монгольської імперії 700 років тому – тоді більша частина Євразії (включно з деякими королівствами Європи) була під ногами монгольських коней. Не думаю, що вони отой момент своєї історії забули. І, звісно ж, вони нині голі і босі у військовому аспекті, але Великий Брат з-за океану технічно може вирішити це питання. Тобто, атакуючи територіально суміжні (а може й які дальші) райони РФ, Монголія виходить лише у військові плюси.
Саме монголи мали б стати залізним щитом в обороні малих народів РФ.
Антиімперський блок народів, які наші ідеологічні вороги вважають підрозділом СБУ, повинен створити справжній бастіон із захисту інтересів корінних народів Сибіру і Росії, де сьогодні усвідомлено знищують їхню ідентичність і самобутність, через неконтрольовані викиди С02, екологічні рукотворні катастрофи, масові і неконтрольовані видобутки корисних копалин, доведення місцевих народностей до зубожіння і фізичне їх винищення на війні з Україною. “Природозахисна мотивація» і тема місцевих копалин має стати головним робочим механізмом до загального пробудження національної самосвідомості корінних народів і посприяти їм у будівництві власних держав. Бо тамтешні місцеві копалини залишились ледь не єдиним стимулом, через який автохтонам можна б було вказувати шлях до збагачення їхніх націй, якби не хижацьке експлуатування тих руд і копалин міністерствами Російської Федерації. Адже з мільярдних прибутків у місцеві бюджети майже нічого не потрапляє.
Питання Японії дещо складніше: це буде радше “поклик японської крові”, бо від Сахаліну і ген до Охотського моря купи їхніх близькогенетичних спільнот. Європеоїдна раса у тих широтах є прийшлою, чужою і, однозначно, тимчасовою. Ну, і ще одне: японці били цього ворога і у Першу, і у Другу світові війни. То вже традиція і при якомусь більшому розкладі вони обов’язково впишуться у ту війну. Вони вже бачать свій шмат, коли ділитимуть РФ…і це не тільки нав’язлі в зубах Курили. Щоправда, позиція і однієї, й іншої країни має бути, очевидно, узгоджена з Китаєм.
Щоб стимулювати японців до захисту пригнічених народів Росії, не зайвим буде нагадати мешканцям країни Сонця, яке сходить, про історію айнів, котрі були корінним населенням Японії.
А’йни (самоназва Utari, Aynu) – нащадки найдавніших мешканців Японії, які заселили її приблизно в 13 тис. до н. е. Айнів поступово витісняли японці з центральних районів країни і вони заселили о. Хоккайдо, Курильські острови, о. Сахалін і південь півострова Камчатка. Інші групи айнів нещадно асимілювали японці, нівхи, ітельмени й алеути.
Більшість етнічних айнів з білою шкірою сучасної Японії розмовляє лише японською, мова айнів перебуває під загрозою зникнення.
Особливою войовничістю та кровожерливістю айни не відзначалися, проте в разі агресії проти них ставали “дуже жорстокими” і “виявляли велику хоробрість у бою”, тому японці писали про них, що “один (вояк) емісі (так вони іменували айнів) дорівнює ста (воякам-японцям)”. На війні вони використовували отруєні списи та стріли, обладунки зі сплетених мотузок, тканин і дерев’яних брусків та жахливі бойові палиці (секібо). Коли ж перемогти в битві айни не могли, а врятуватися втечею не було можливості, вони робили собі пере — перерізали живіт (чинили самогубство). Тобто всі самурайські традиції японські самураї фактично запозичили в колонізованих ними народів. Водночас айни залишалися людьми розміреними й неспішними, не любили багато говорити й цінували майстрів “лаконічних промов”. Сусіди зазначали, що вони “набагато ввічливіші від інших народів, а крім того, постійні, прямодушні, чеснотливі та лагідні. Найбільше айни цінували родинні зв’язки, дружбу, правдивість і щедрість, а найжорстокіше карали за брехню та войовничість, особливо якщо вони загрожували мирному укладу життя.
Традиційні вірування айнів – анімізм, витіснений буддизмом і синтоїзмом. Чисельність айнів (окрім нащадків змішаних шлюбів) – близько 23 тис. Айнів на о. Хоккайдо майже цілковито асимілювали японці, основне їхнє заняття – землеробство. Спроби відродити мову й елементи традиційного побуту айнів дотепер не були успішними. 6 червня 2008 японський парламент уперше визнав айнів самостійною національною меншиною. Власне внаслідок політики асиміляції, яку проводила Японія, айни у XIX столітті стояли на межі зникнення. І цю дуже болючу для Японії тему сміливо піднімають нині їхні вчені, політики і громадяни. Паралелі з корінними народами Росії надто прозорі, щоб японці не могли їх зрозуміти і усвідомити.
Сьогодні Японія однозначно на боці України. І це стосується і багатосторонніх форматів, тобто “Великої сімки” або голосування в Генасамблеї ООН чи в інших міжнародних структурах, і двостороннього рівня. В Японії рівень підтримки України становить неймовірні 88% – тобто за опитуванням населення Японія в цьому питанні є світовим лідером!
Починаючи з перших днів агресії були дві заяви парламенту, потім вже ми нарахували 10 хвиль санкцій, допомога, яку надають різними шляхами на загальну суму $500 млн – і це тільки державний рівень.
Це і 14 літаків з гуманітарною допомогою невійськового характеру, які перенесли цю допомогу з Японії до Польщі і до Румунії, а звідти – до України.
Це і санкції, які були введені навіть проти прямого оточення Путіна.
Зрештою, це й той факт, що Росія включила Японію до списку недружніх країн і припинила з нею переговори стосовно мирної угоди.
Це все безпрецедентно. Вперше в історії Японія надала допомогу для армії іншої країни, і це для ЗСУ.
Проблема полягає в тому, що в Японії діє найбільш пацифістська у світі конституція.
Її прийняли після Другої світової війни, коли японська нація переживала найсерйознішу емоційну кризу.
Стаття 9 цієї конституції повністю заперечує суверенне право нації на війну.
Тож відкинувши війну як засіб вирішення міжнародних спорів, Японія не має збройних сил. І саме на підставі цієї конституції розроблені підзаконні акти, які не дають можливості Японії надавати зброю будь-кому, а особливо – країнам, які перебувають у стані війни.
І тут якраз бажання цієї держави і її народу впираються в ЗАКОН, який японці шанують понад усе.
Натомість Японія зробила все можливе з того, що не є забороненим – передали захисне спорядження: жилети, каски, все, що необхідно сучасному солдату.
Потім окремо були дві партії надсучасних костюмів хімзахисту. Чи готова ця країна допомагати нам дронами? Питання дискусійне, але особисто б відповів швидше «так», ніж «ні».
Офіційно Японія не має своєї армії, але її сили самооборони мають у розпорядженні все найсучасніше озброєння: літаки, ракети ППО, спецназ і військово-морські сили. Але ці підрозділи не можуть атакувати супротивника, навіть якщо цей супротивник здійснює певні кроки, маневри або підготовку до нападу на Японію.
Ця норма викликає зараз гостру дискусію. Щоправда, це стосується не стільки Росії, скільки Північної Кореї, яка час від часу стріляє балістичними ракетами в бік Японського моря.
Саме тому в японському суспільстві йде дискусія, чи не час змінити підзаконні акти, які б дозволили силам самооборони атакувати супротивника тоді, коли є підтверджена і достовірна інформація стосовно можливої атаки на Японію. Тут ми можемо цю дискусію корегувати в правильному напрямі, лобіюючи військову підтримку інтересів України як головного ворога Росіі, котра не бажає повертати Курильські острови, оскільки після Другої світової війни між країнами так і не була підписана мирна угода.
Нинішня ситуація призвела до того, що між Японією та РФ були фактично припинені переговори стосовно північних територій, які були центром японської політики протягом багатьох років.
Сьогодні Японія знову визнала чотири острови Курильської гряди територією, окупованою Росією. Відповідно, Японія знову заявляє про свій суверенітет над цією територією. І це не дрібниця – в Японії таким жестам надають дуже велике значення.
На додачу Росія стала проводити військові навчання біля цих островів, що погано сприймає Японія.
Що стосується нафти, то Японія закуповує в РФ приблизно 4% своїх потреб – тут особливих проблем немає. Але з газом з’явилися проблеми, коли його дефіцит виник у Європі. Багато європейських країн, насамперед Німеччина, вийшли на ринок зрідженого газу. В Японії виник його дефіцит. Один із виходів – відновити роботу атомних станцій, більшість з яких була зупинена в 2011 році. Але це не дуже добре сприймають у суспільстві, яке пережило аварію на Фукусімі.
Але Японія зовсім не беззахисна, як це може комусь видаватись. І справа не лише в Силах самооборони. Існує угода між Японією і США, і є ядерні гарантії США, які поширюються навіть на острови Сенкаку, тобто стосовно Китаю.
Тобто в разі будь-якої атаки будь-якої країни, яка буде пов’язана з порушенням суверенітету чи територіальної цілісності Японії, США по повній програмі захищатимуть Японію, якщо необхідно – із використанням ядерної зброї. Саме тому, якщо припустити, що в бік РФ полетять якісь дрони з території Японії, то це навряд чи викличе військову агресію в бік цих територій, зважаючи, під чиїм військовим протекторатом вони перебувають.
З іншого боку, звичайно, в Японії є окремі проросійські політики, вони активні, але їх дуже мало. Вони продовжують робити заяви на кшталт: “Росія – наш партнер, вона наш сусід. Ми звідти отримуємо дешеві енергоресурси. І нам потрібно з ними продовжувати діалог”. Але це вже не знаходить жодної підтримки ні в суспільстві, ні в уряді.
Крім того, зараз росіяни настільки неймовірно по-хамськи поводяться стосовно японців, що їх не хочуть бачити навіть на Хоккайдо, де проросійські настрої завжди були найсильніші.
Микола САВЕЛЬЄВ, ЗСУ, позивний «Волоцюга»
