Вівторок, 19 Березня

«ЯроСад» українських яблук

Закулісся українського фруктового бізнесу

Як побудувати в Україні успішний бізнес на вирощуванні яблук? Трохи із закулісся аграрних бізнес-процесів в українських реаліях — у розповіді про групу компаній із вирощування фруктів та ягід, об’єднаних торговою маркою «ЯроСад».

Реалізувати яблучний бізнес на Львівщині підприємець Ярослав Майборода запропонував своїм колегам 2013 року. Він сформував команду та є керівним партнером і співінвестором групи компаній ТОВ «Галич Екофрукт», ТОВ «Сади Галичини», ТОВ «ЯроСад». Компанія «Галич Екофрукт» надає послуги зі збирання врожаю, догляду за землями, внесення добрив і засобів захисту рослин. ТОВ «Сади Галичини» займається вирощуванням садів та має холодильний комплекс, у який входить лінія сортування, холодильники для зберігання та цех з переробки яблук. Компанія «ЯроСад» володіє майновими комплексами, легковим транспортом, спецтехнікою, холодильним складом.

Якісні саджанці та родючі ґрунти

   Знайти якісні саджанці та максимально придатні для вирощування яблук землі — такі були перші завдання підприємців, які почали цей бізнес трохи менше як 10 років тому. Вивчивши закордонний досвід, зупинилися на нідерландських та італійських деревах. Хороші ґрунти знайшли в Жидачівському районі, і в 2015 — 2019 роках почали засаджувати їх молодими яблунями. Обираючи сорти яблук, орієнтувалися на популярні серед споживачів, але на той час здебільшого імпортовані: «Гала», «Голден Делішес», «Джона Принц», «Пінова», «Ред Чіф», «Фуджі». У планах — досадити 30 — 50 га садів (нині їхня площа — 90 га). Тривають переговори з італійською компанією GRUBER-GENETTI щодо постачання саджанців.

Консультації з догляду за деревами надають іноземні фахівці. На території садів працює метеостанція, інформація з якої надходить до консультантів. Через відеозв’язок їм показують цвіт, зав’язь, плоди. До карантину іноземні експерти часто прилітали на Львівщину, щоб оглянути дерева в період цвітіння, дозрівання та збирання врожаю. «Яблуням потрібна щоденна увага, а кількість опадів фіксуємо до міліметра. Вирощування саду за сучасними технологіями означає роботу впродовж цілого року. З грудня по березень триває щоденне обрізування однорічних приростків, щоб вони не забирали на себе енергію», — каже директор ТОВ «Галич Екофорум» Ігор Гарвас.

Відновити фермерську традицію

   Фермерську традицію в Україні перервали радянські колгоспи, у яких думали не про якість, а про вал виробництва, каже засновник: «В Україні не передають досвід від покоління до покоління фермерів, як є в Італії чи Нідерландах. Їхні землі менш родючі, але урожаї — кращі. Ми пробуємо відновити цей процес передавання досвіду. Спершу доводилося змінювати працівників, зокрема агрономів, менеджерів. Тепер зібрали команду, яка влаштовує інвесторів за професійними, діловими та моральними якостями».

Клімат, стан економіки, державна політика

Ярослав Майборода називає три основні чинники, які впливають на агробізнес в Україні. Перший — кліматичні умови. Два роки поспіль приморозки наприкінці весни спричинили неврожай — торік за хвилину негоди врожайність знизилася з 50 до 16 тонн з гектара. «В цій ситуації складно розрахувати дохід. За час існування підприємств ми, інвестори, не отримували дивідендів, тільки вкладали кошти в розвиток. Дивіденди плануємо виплатити 2022 — 2023 року, — каже підприємець. — Такий бізнес передбачає тривалий шлях, його планують на роки чи десятиліття». Другий чинник — споживчий кошик, економічний дохід громадян. Третій — зміни в законодавстві, зокрема в системі оподаткування (спеціальний податковий режим скасували, тепер аграрії платять ПДВ), держава не завжди виплачує дотації, які має виплачувати. «Коли почали бізнес, були значно сприятливіші умови для інвестицій. Зміни в законодавстві, війна, загальний спад доходів населення — все це погано відбивається на діяльності підприємств. Якби не всі ці чинники, площа і продуктивність саду могла б бути в кілька разів більша», — додає засновник.

Українські яблука в ОАЕ

   Держава змінює законодавство не на користь підприємців, констатує Ярослав Майборода. Натомість польські аграрії одержують дотації від Євросоюзу незалежно від урожаю: «Їхнє завдання — втримати працівників. У них є спеціальні податкові режими, дешеві кредитні гроші. Натомість ПДВ, яке ми платимо, дорівнює платі за розмитнення польських яблук. Оскільки собівартість польських фруктів значно нижча завдяки пільгам, то українські фрукти стають менш конкурентні».

Попри нестабільні умови, яблука від торгової марки «ЯроСад» не тільки реалізують у багатьох торгових мережах на українському ринку, а й експортують. Кажуть, що конкурувати вдається завдяки якості, що дає змогу постачати продукцію у Велику Британію, Швецію, Об’єднані Арабські Емірати.

Для експорту потрібно дотримуватися багатьох вимог. Відіграє роль вага кожного яблука (допустима різниця — 100 г на 18-кілограмовий ящик), відсоток кольору (70 — 80 % червоного, наприклад), правильний діаметр, розмір, важливо, щоб не було зовнішніх пошкоджень, тощо.

2021-й обіцяє бути врожайним. Директор «Галич Екофорум» Ігор Гарвас розповів, що очікують зібрати 3,5 тисячі тонн яблук, близько 200 тонн груш, 500 тонн смородини, 10 — 15 тонн полуниці.

Продуктивність яблунь — 20 — 30 років. Під час пікового навантаження, яке прогнозують на 2023 рік, на підприємствах торгової марки «ЯроСад» очікують зібрати 60 — 80 тонн з одного гектара, залежно від сорту. Для цього розширюватимуть потужності підприємств. Збудували цех із переробки, що станом на тепер дозволяє зберігати 2 700 тонн свіжих яблук. Цього року планують здати в експлуатацію ще 6 камер, що забезпечить зберігання загалом 5000 тонн яблук.

«Урожайність потрібно регулювати, тобто не навантажувати дерева щороку на максимум. Іноді необхідно зменшувати її до 50 тонн, скидаючи зав’язь. Бо дерево може виснажитися, зламатися, наступного року дати гірший урожай —не калібровані, маленькі яблука, — розповідає Ігор Гарвас. — Європейці на своїх ґрунтах, які бідніші за наші, доводять урожайність до 100 — 120 тонн, а зазвичай збирають від 80 до 100 тонн. На жаль, українські саджанці мають низьку якість, з них за українською технологією виробництва вдасться зібрати 15 — 20 тонн з гектара».

Екологічна та соціальна складові

   Ігор Гарвас наголошує, що компанії використовують мінеральні добрива тільки європейських виробників, а не дешеві китайські. Засоби захисту рослин — лише перевірені, із застосуванням польських оприскувачів, які чітко дозують обсяги введених речовин. Завдяки якісному італійському холодильному обладнанню яблука зберігають свіжий вигляд 8 — 10 місяців.

«Ми дотримуємося санітарних норм, перевіряємо стан здоров’я працівників, забезпечуємо їм хороші умови праці — душові, туалети, роздягальні, приміщення для харчування», — додає директор підприємства.

У групі компаній торгової марки «ЯроСад» намагаються заохочувати людей зарплатою і роботою. Смородину та полуницю посадили не так для прибутку, як щоб надати працівникам зайнятість на цілий рік. Щоб не їхали на заробітки в Польщу, а залишалися з сім’ями. Ягоди для переробки збирають комбайном, а для реалізації в торгових мережах — руками. Ще один бізнес-напрям — виготовлення повидла та шарлотки з ягід та з несортових, із візуальними пошкодженнями фруктів.

Яблука, смачні та якісні

Ярослав Майборода зазначає, що яблука з базару бувають небезпечні, адже їхню якість майже не контролюють: «Багато підприємств використовує дешеві міндобрива, перевищує дозування. Часто такі фрукти, як і ягоди, продають кошичками як «домашні». Тому не завжди дешеві яблука корисні».

«Українські ґрунти не потребують такої кількості міндобрив, як бідніші на мікроелементи польські чи нідерландські, — додає підприємець. — Такої якості польські яблука, як в українського виробника, залишаються на внутрішньому європейському ринку або йдуть на експорт у різні регіони світу. Менш якісні яблука продають на території України, Білорусі та обхідними шляхами в Росії. Наші яблука значно смачніші і мають багатший мінеральний склад, ніж польські. Я кажу про це на основі власного досвіду».

Наталя БОРИСЛАВСЬКА

Share.

Leave A Reply