Євген ШИРІЙ: «Змінити ставлення Садового до Львова не може ніщо. Навіть навчання в Трускавці»
Нинішній співрозмовник «Ратуші» — депутат ЛМР 1-го демократичного скликання (1990 — 1994 рр.) один із організаторів Народного Руху України, юрист Євген Ширій. Він має свій, досить специфічний погляд на діяльність нинішнього міського голови Андрія Садового.
Знаєте, ми, депутати Львівської міської ради 1-го демократичного скликання зустрілися 3 квітня 2020 року біля львівської Ратуші на ювілей — 30-річчя обрання депутатами та основне підняття Національного, жовто-синього Прапора над Львівською Ратушею. Жодного банера чи транспаранта, який би нагадував львів’янам про цю знаменну подію, на фасаді Ратуші не було, хоча ми не раз просили це зробити. Згодом чекали внизу на площі виконання Гімну України, але він так і не прозвучав. Ми, 18 колишніх депутатів, заспівали Гімн, а міський голова А.Садовий, будучи в приміщенні Ратуші, так до нас і не вийшов. Вочевидь, боявся незручних запитань, яких ми до нього мали вдосталь, і він про це знав. Пригадую лютий 2015 року. Мені зателефонував керівник департаменту «Адміністрація міського голови» Євген Бойко. Під час зустрічі повідомив, що в них нема домашніх адрес та телефонів депутатів нашого скликання, мовляв, Садовий особисто хоче надіслати нам поздоровлення з нагоди 25-річчя обрання депутатами та підняття Національного Прапора. Ці дані я йому надав. Бойко запропонував мені подати п’ять-сім кандидатур для нагородження грамотами міського голови. Я відповів, що 15 депутатів мають жалюгідно малу пенсію, часто хворіють. Мій товариш, депутат зі «Свободи», Іван Цимбал тяжко захворів, коштів на лікування не вистачає. Я просив Бойка, щоб Садовий виділив їм матеріальну допомогу від 500 до
1 тис. гривень допомоги. Відповіді я так і не дочекався. Ніхто з них не одержав жодної копійки. Згодом Іван Цимбал помер. Це про ставлення до людей.
Наш період депутатства — це був період так званого «золотого клондайку», і на посаді заступника голови контрольної комісії за процесами малої приватизації я мав можливість сколотити собі безліч нерухомості й нині, продаючи її, «косити мільйони». Але ми тоді не взяли собі жодних земельних ділянок і вистояли проти безлічі спокус особисто збагатитись. Ми, як кажуть галичани, «не скурвилися». Ви самі можете порівняти це з нинішніми процесами в ЛМР і відчути разючу різницю завбільшки в прірву.
До речі, саме в цей період, не без участі колишніх засланих агентів КГБ, почали відбуватись т.зв. «злодійські реформи» і встановлюватись «злодійський порядок» за сприяння галицьких хрунів. Незначна кількість громадян України стали власниками прибуткових державних підприємств і на початку, не вклавши жодної копійки, почали отримувати шалені мільйонні, а згодом мільярдні прибутки. Внаслідок цих псевдореформ Україна погрузла у великому пограбуванні ще недавно державного майна, відкатах та злодійському дерибані бюджетних коштів. Не оминула ця пошесть і колись славний галицький «п’ємонт»», місто Львів.
Сьогодні завдяки ЗМІ, які ще залишились «острівцями вільного слова», ми побачили безліч епізодів не просто корупції та розтринькування бюджетних коштів з боку міського голови А.Садового, а й відверту політичну деградацію цієї посадової особи та його оточення. Львів’яни ще пам’ятають нарікання на адресу Андрія Садового, коли французька фірма за шалені гроші реалізовувала його схему нових маршрутів міста Львова, хоч це могли зробити і спеціалісти з Львівської політехніки набагато дешевше. Врешті, до чого призвело це «транспортне оновлення» за наш із вами кошт? Який коефіцієнт корисної дії? Хто відповів за розтринькані бюджетні гроші? Ніхто. Як відомо, є маршрути прибуткові та не дуже, з нормальними та поганими дорогами. Після цієї транспортної «реформи» прибуткові маршрути із добрими дорогами дістались власникам маршрутів, близьким до пана Садового. Втілювати цей проєкт у життя був зобов’язаний, відповідно до своєї посади, начальник управління транспорту Ярослав Вовчак, якого я добре знав особисто і зустрів за 10 днів до його загибелі. Він був у пригніченому настрої й повідомив мені, що ця авантюра Садового може закінчитись для нього погано. Так і сталося, машину в якій їхав Вовчак, закидали пляшками із запальною сумішшю, а сам Ярослав загинув.
Ні для кого не є таємницею, що коли хтось з оточення мера купував міську нерухомість, як-от старий універмаг на площі Ринок, то наближені до нього фірми з оцінки нерухомого майна оцінювали об’єкт за мінімальною вартістю! Якщо «родинна» фірма, що по виробництву тротуарної плитки продає її місту, — то звичайно, за максимальною!
Відомо, що чиновники та правоохоронці є однією з найбільш корумпованих верств українського суспільства. Одні причетні до розподілу бюджетних грошей, а інші — до контролю за ними. У результаті маємо корупційний симбіоз, який отруює життя держави та кожного громадянина зокрема. У вас в «Ратуші» була стаття «Продати не своє. Чергова земельна афера львівських чиновників на 140 мільйонів?». За цим фактом НАБУ порушила проти Садового кримінальну справу. Чим вона закінчилась? Нічим. Як думаєте — чому? Впевнений: саме через цей симбіоз, про який я вже сказав.
Піар, піар, піар… Все не заради реальних здобутків, а заради оплесків! Рік тому, 27 жовтня 2019 року, в Преображенській церкві відбувалося святкове Богослужіння з нагоди 30-річчя повернення цієї парафії в лоно материнської Греко-католицької церкви. Після урочистого Богослужіння священники та парафіяни храму, серед них і я, почали виходити з церкви з хоругвами на обхід довкола церкви. Раптом на сходах процесія зупинилася. Виявляється, спереду до священників підійшов А.Садовий. Запрацювали фото- та кінокамери. Знімки для увічнення історичного моменту «голова міста А.Садовий та львів’яни» зроблені. Після цього він одразу ж пішов. Шостого липня 2020 року в храмі Святого Юра після закінчення Богослужіння, яке проводив архієпископ, патріарх УГКЦ Святослав Шевчук, на середину церкви виходить Садовий і говорить, що він дарує Шевчуку невеличку залізну статуетку львівського лева. Я сплакався від такої безцінної щедрості! Фарисейство Садового просто неперевершене!
Цьогоріч, 3 квітня, я спробував згадати, коли я вперше почув прізвище А.Садового? І згадав! Саме він був однією з дійових осіб львівської МММ — «Галицькі інвестиції». Невже львів’яни забули про цю аферу в сфері ваучерної приватизації?! До речі, коли в 2006 році Садовий вперше став головою міста, то всіх працівників в міській раді було 890 осіб. Знаєте, скільки сьогодні? 1800!!! Що робить ця армія посадовців? Організовує свято «пампуха»?
Щодо гарантованих Конституцією земельних прав львів’ян, то для Садового це все ніщо. Те, як надати ту чи іншу земельну ділянку, вирішує лише він через підлеглих йому чиновників на так званих «торгах». І змінити це не допоможе жодне навчання. Навіть у Трускавці.
Надія ДУДОК
