Зелені ротації
Володимир Зеленський розпочав новий рік із великих ротацій усередині владної верхівки. “Не звільнення, а ротації”, – саме так Володимир Зеленський описує усе те, що відбувається останніми днями у країні, пише «Бі-Бі-Сі Україна».
Лише за 2 та 3 січня сталася ціла низка кадрових рішень:
Кирило Буданов замість очільника Головного управління розвідки став головою Офісу президента;
голова Служби зовнішньої розвідки Олег Іващенко перейшов у крісло голови ГУР;
віцепрем’єр та міністр цифрової трансформації Михайло Федоров має очолити Міноборони;
нинішній міністр оборони Денис Шмигаль може пересісти у інше високопосадове крісло (як варіант – крісло очільника міністерства енергетики);
Сергій Дейнеко має залишити посаду голови Держприкордонслужби та перейти на іншу роботу у системі Міністерства внутрішніх справ;
перший заступник міністра закордонних справ Сергій Кислиця став першим заступником голови Офісу президента.
Водночас президент Володимир Зеленський запропонував цифровому віцепрем’єру Михайлу Федорову стати новим міністром оборони України. Чинному міністрові оборони Денисові Шмигалю президент запропонував інший напрямок “у державній роботі” – стати першим віцепрем’єром та очолити міністерство енергетики.
До Міноборони Шмигаль був керівником уряду. Михайло Федоров до цього обіймав посаду віцепрем’єр-міністра та міністра цифрової трансформації. Він є одним із ключових архітекторів цифрових реформ та автором застосунку “Дія”.
5 січня Василь Малюк повідомив, що йде з посади голови Служби безпеки України. Перед цим він зустрівся з президентом Володимиром Зеленським, який подякував йому за роботу і доручив розвивати “асиметричні операції” проти Росії.
Радник президента Дмитро Литвин повідомив, що Євген Хмара буде тимчасово виконувати обов’язки голови СБУ – до призначення нового керівника Верховною Радою України.
Відповідно до законодавства, голову СБУ призначає та звільняє Верховна Рада за поданням президента. Тож, якщо навіть Зеленський внесе таку пропозицію до парламенту, це ще не означає, що вона знайде достатню підтримку у сесійній залі. До того ж, окремі депутати висловили незгоду з рішенням президента. Водночас є і ті, хто змінив своє рішення і тепер готовий підтримати відставку Малюка. Проте президент має право самостійно усунути голову СБУ з посади під час воєнного стану за неналежне виконання службових обов’язків, як це було з Іваном Бакановим.
Непублічні коментарі про переміщення Малюка на якусь іншу державну посаду почали з’являтись ще ввечері 2 січня, а вже наступного дня низка топ-військових виступили із заявами на підтримку Малюка як голови СБУ.
“Ефективність рішень голови Служби вимірюється не публічністю операцій, а рівнем внутрішньої безпеки та впливом на боєздатність противника. Результати цієї роботи відчутні як на полі бою, так і в тилу… Війна швидко розставляє все на свої місця. У цьому сенсі Василь Малюк – саме там, де має бути”, – наголосив керівник Угруповання об?єднаних сил, генерал-майор Михайло Драпатий.
Підтримав Малюка і командир 1-го корпусу НГУ “Азов”, полковник Денис Прокопенко: “Його подекуди нестандартні рішення та ефективне управління, а також беззаперечний авторитет серед особового складу дозволяють СБУ успішно виконувати поставлені перед ними завдання”.
На захист голови Служби безпеки став і командир 3-го армійського корпусу Андрій Білецький: “Заміна Василя Малюка – це пряме ослаблення одного з найефективніших елементів української воєнної машини. Будь-яка кадрова заміна на цьому етапі, наголосив він, – ризик для фронту і обороноздатності держави”.
Водночас деякі експерти закидають Малюкові толерування корупції в лавах СБУ та висловлення на підтримку резонансного закону, який викликав критику через послаблення повноважень НАБУ та САП.
“Ніхто нікого не ліквідував. Я не депутат і не законотворець. Повірте мені, те, що вони голосували, – питання нардепів… Наскільки я розумію, це просто повернення до Конституції”, — заявляв тоді Малюк.
Журналістка Тетяна Ніколаєнко – про перші рішення президента в році, що почався:
«Початок року виявився аж занадто жвавим, а кадрові рішення прямо карколомними. І тут по деяким варто висловити вже тільки співчуття, а по іншим хіба попросити не стріляти в своїх коней на переправі.
Щодо Буданова. Посада голови Офісу – це, скоріше за все, фіналочка для політичної кар?єри очільника ГУР. Навіть якщо його багато хто розглядав як кандидата для, скажімо так, пострегіонівського, не сильно вибагливого електорату. З тої посади живими за останніх президентів пішли лише Льовочкін та Ложкін, але точно не в успішну політику.
Михайло Федоров, як вже анонсував президент, може отримати нарешті омріяну посаду міністра оборони. Хоча ще місяць тому він був першим ключовим кандидатом на ОП, а потім – резервним неспаленим кандидатом на новий політичний проєкт, щоб якось зберегти команду Зеленського. Хоча, будемо чесні, це був би все таки проєкт Федорова, а не Зеленського.
Тепер це буде значно складніше.
Михайло може бути скільки завгодно ефективним в цифрі, але пара банок гнилої чи непоставленої консерви в якийсь вінницький госпіталь, браковані міни і косокриві курточки, і його кар?єра піде на звалище в якихсь Підгірцях.
Коротше, бажання мають здатність здійснюватись, але в специфічний спосіб. Welcome to Hell. Сподіваюсь, хоч цей міністр встигне дізнатись, навіщо існують контрольні зразки і яка їхня роль у корупції. Але, чесно, міняти міністра оборони в воюючій країні, бо нікого заслати чистити германові конюшні в Міненерго – геть кепсько!
Тепер про СБУ. При всій складності стосунків з цим відомством мушу визнати, нам за всі роки незалежності аж раз поталанило з головою СБУ, який виявився на своєму місці у потрібній країні час. І хоча багато спецоперацій чомусь фольклорно приписані ГУР, але робились вони руками підлеглих Малюка.
Уявіть, що в нас вже не буде «Павутини» і потопленого російського флоту. Московські генерали зможуть спокійніше сідати в машини.
Так, деяким співробітникам СБУ не місце ніде, крім лави в суді. Але не вони одні такі красиві. І от це якраз від зміни голови СБУ може і не змінитись. Ну і дякувати, ми ще всі пам?ятаємо голову СБУ Баканова, якого три тижні зі свічками шукали на початку повномаштабки. Як там всі його гаманці? Живі?
Отож, якщо подивитись на всі запропоновані зміни, то може видатись, що це якась гранд ревізія і реформа. Але насправді це може виявитись геть іншою історією, з дуже сумними наслідками. І не електоральними».
Катерина ДОБРОВИЧ, колаж «УП»
