Незручні питання Володимиру Зеленському
Між Володимиром Зеленським та кореспонденткою «5 каналу» стався конфлікт на пресконференції президента в річницю початку повномасштабного російського вторгнення, повідомляє «Громадське». Трансляцію пресконференції вів Офіс президента. Коли журналістці дали мікрофон, вона спершу подякувала за можливість «поставити запитання “5 каналу”, який ще з квітня вимкнули з цифрового етеру».
Запитання кореспондентки розпочалося зі слів, що «коли в січні 2022 року США і НАТО попереджали про повномасштабне вторгнення росіян», Зеленський «закликав українців тримати холодну голову та не піддаватися на провокації». «Чи шкодуєте ви про це своє звернення про те, що жодного нападу не буде? І чи вбачаєте ви персональну відповідальність за те, що громадяни належним чином не були повідомлені про реальні загрози?» – сказала журналістка.
Вона також запитала, чи вбачає Зеленський проблему «можливо, у вашому оточенні, яке, можливо, применшувало загрозу» і чи має понести покарання колишній голова Служби безпеки України Іван Баканов. Речник президента Сергій Никифоров попросив журналістку зупинитися, бо «вже вистачить запитань». Але кореспондентка продовжувала і врешті від неї забрали мікрофон.
Свою відповідь Зеленський розпочав із «подяки» журналістці «за вашу доповідь» і (ймовірно, саркастично) сказав, що йому «дуже приємно». «Мені здавалося, що я тут був 24-го [лютого 2022 року], нікуди не дівся. І мені здається, це важливо, що ми не втратили державу. Так, це завдяки народу України і завдяки нашим Збройним силам. Напевно, і завдяки трошки мені, як би вам це неприємно було чути», – сказав президент.
Він додав, що «так вважають багато людей», але «авжеж, не всі». Зеленський сказав, що він «ніякий не герой», однак «напевно, хоч щось зробив», згадавши, зокрема, деокупацію багатьох населених пунктів. «Напевно, я щось зробив, якщо є натовська зброя і ми боремося, а не підписуємо зрадницькі договори, Мінські домовленості тощо. Напевно, вам це не дуже приємно чути, але я вам вдячний за те, що ви є. І я знаю, що ви будете, і це прекрасно. Але в чому зміст? У тому, що ми переможемо, ось з таким вже, який є, президентом. А от з тим, що було, ми не перемогли», – сказав він.
Закінчуючи свою відповідь, Зеленський сказав: «Дуже гарно, що … я, президент України, знищив російську присутність у парламенті України, російські телеканали в України, знищив олігархів. Вибачте, один з них – власник вашого каналу».
У соцмережах користувачі зазначали, що дивно чути відповідь про олігархів, якщо в залі сидів власник медіагрупи StarLightMedia Віктор Пінчук. Водночас на запитання про Івана Баканова президент так і не відповів. Напередодні головний редактор видання «Цензор.нет» Юрій Бутусов на своїй фейсбук-сторінці повідомив, що йому відмовили в акредитації на пресконференцію Володимира Зеленського.
П’ятий президент Петро Порошенко, який є власником “5 каналу”, прокоментував інцидент, заявивши, що всі українці повинні контролювати свої емоції попри війну: “Декілька ЗМІ попросили мене прокоментувати “доволі жорсткий випад на вашу адресу у відповідь на питання журналістки П’ятого”. Пресконференцію слухав дорогою з-під Бахмута настільки, наскільки дозволяла якість зв’язку. Що я можу на це сказати? Кожен українець втомився від війни, а від втоми – емоції. А їх треба контролювати нам усім, в тому числі й мені. Багато чого іноді хочеться сказати, тим більше, є що. Але в кожного українського політика і державника сьогодні – лише один ворог. Це – путін і вся його рашистська нечисть. Ворог знає: його єдиний шанс – роз’єднати Україну зсередини і влаштувати тут внутрішню ворожнечу. Не варто піддаватися на такі провокації”.
Нагадаємо, 4 квітня 2022 року Концерн радіомовлення, радіозв’язку та телебачення вимкнув «Еспресо», «Прямий» та «5 канал» із цифрового етеру. Держспецзв’язку пояснило, що причиною є виконання рішення РНБО про трансляцію спільного марафону. Радник голови Офісу президента Михайло Подоляк заявляв, що ці канали вимкнули з етеру, тому що вони несуть шкоду через «нарцисизм» експрезидента Петра Порошенка. «5 канал» і «Прямий» подали до суду на концерн РРТ і Держспецзв’язку через відключення каналів від цифрового етеру.
Підготувала Катерина ДОБРОВИЧ
Коментарі
Журналіст, головний редактор “Новинарні” Дмитро ЛИХОВІЙ на своїй фесйбук-сторінці: «Не бикувати, коли тебе виймають із теплої ванни»
– Той випадок, коли Зеленський бикує, відповідаючи на запитання 5-го каналу, але соромно чомусь тобі.
За мотивами великої пресконференції до роковин.
Отже, в нас дедалі більше розмежовуються два образи президента – експортний варіант і для внутрішнього вжитку.
Це погано. Через це проходили Горбачов, Ющенко, також і Порошенко, тепер це відбувається із Зеленським.
Абсолютна більшість спілкування з пресою була присвячена зовнішній політиці. Тон задавали іноземні кореспонденти. Їхні запитання були навіть більш промовистими, ніж відповіді Зеленського.
Про зовнішню політику він говорить загалом ок, іноді дотепно, іноді в міру нахабно. Без суфлера і без спічрайтера Зеленський все ще не цицерон, але вже трохи призвичаївся. Йому вдається в цій темі бути переконливим, про це вже йшлося в багатьох попередніх відеозверненнях. Тож тут фактично без ньюансів.
А ось судячи з відповіді Зеленського на набір різких питань журналістки 5-го каналу, наш президент перекупався у теплій ванні і не дуже адекватно оцінює внутрішню політичну ситуацію.
Він не січе ті запити, які виставляють до нього співгромадяни зараз та будуть виставляти ще різкіше згодом.
“Нас вимкнули з цифри… Але ок, де Баканов?” А Зеленський такий: яка різниця, де Баканов, якщо ваш власник-олігарх підписав Мінські умовленості?!.. Я не втік, я тут, я командую, я буду президентом перемоги, а не то що ваше нещастя. Щось типу того.
На пресконференції восени 2021 року замість дівчини з 5-го каналу був Бутусов, і тоді теж реакція Зеленського була неадекватна. Цього разу Бутусову просто не дали акредитацію. Теж показово.
Так, 5-му каналу варто було б сформулювати питання більш ємко, щоб не давати підстав оцінювати його як нескінченну політичну декларацію, а не запитання, що потребує відповіді.
Але в будь-якому разі, Зеленський чомусь не розуміє, що цей набір питань – не підступи суто Порошенка. І політична система в нас як зараз не двопартійна, так і після війни вже не буде протистояння Зеленського-Порошенка.
Не Порошенко, а громадянське суспільство дедалі гучніше ставитиме Зеленському лінійку запитань щодо Єрмака, Татарова, Баканова, інших наближених гогілашвілів, щодо дозволеної корупції для своїх, щодо “шашликів” у тому числі.
За моїми спостереженнями, один із політичних підсумків першого року повномасштабної війни і воєнного стану такий: в Україні розвалилася політична система, зате утвердилося дуже сильне і дієве громадянське суспільство. Тепер на рейтинг влади впливає зовсім не опозиція (вона – відіграна карта), а громадянські організації, антикорупційні активісти, певною мірою ЗМІ – як не дивно, і соцмережі.
І якщо президент та його почет і далі плутатиме береги, їхній рейтинг цілком зможе обвалити, наприклад, якийсь популярний волонтерський фонд. Або, скажімо, група телеграм-каналів.
І тоді Захід уже не врятує.
Це варто розуміти. І не бикувати, коли тебе виймають із теплої ванни.
Головна редакторка «Громадського радіо» Тетяна ТРОЩИНСЬКА, у колонці на hromadske.radio: «Мене непокоїть цей «неекспортний» варіант президента»
– Пресконференція президента Зеленського у роковини повномасштабного вторгнення відкрила портал у пекло у соцмережах і повернула нас у 2019 рік, просто на стадіон.
Ця пресконференція також дістала купу скелетів з шафи президента Зеленського, причому деякі цілком собі не скелети, а живі люди і працюють на посадах.
Я б зупинилась на трьох важливих моментах, які нам висвітлила і сама пресконференція, і реакція суспільства на неї:
президент Зеленський на зовнішній світ;
президент Зеленський всередині країни;
аудиторія і п’ятий президент Порошенко.
Президент Зеленський на зовнішній світ – людяний і втомлений. Він цікавий світовим медіа. Саме несистемністю, кострубатістю, тим, що руйнує усталені уявлення, як президентові відповідати на запитання.
«Повертайтесь на Бушмайстері», – каже він журналістові з Австралії.
«Важливо довести відповідальність путіна за війну у Гаазі», – каже він журналістові з Нідерландів.
«Я просив Ердогана посадити путіна за стіл переговорів до війни. Але тоді Ердоган не міг організувати цю зустріч. Тепер він каже, що може організувати цю зустріч. Але ми вже не можемо. Вже нема з ким говорити», – каже він турецькому журналістові.
«Немає з ким домовлятися», – каже і журналістці з Британії. І я пам’ятаю про «домовитись десь по середині», але, як громадянка, хочу вірити, що усвідомлення до президента нарешті прийшло.
Спроба отримати три «так» від китайської журналістки – наївно, але захопливо.
Ми чуємо саркастичну і гостру відповідь на дике запитання німецького журналіста про ціль для путіна.
Ми чуємо бажання об’єднати світ навколо української перемоги.
І принагідно скажу, що такі розмови зі світовими медіа важливі, бо ще й досі багато хто, на жаль, думає, що ця війна – це серіал на Netflix.
Але ми бачимо, як два запитання від українських журналістів вивели президента з рівноваги. Два цілком передбачуваних запитання.
І ми бачимо, що президент повівся як розгніваний підліток: він ображається, він злиться, він хоче визнання того, що він «не втік».
Загалом – тема його ролі і рішень на початку великої війни для нього тригерна.
Я в цьому переконалася ще восени, коли на зустрічі з президентом до Дня радіо і телебачення запитала, чому все ж не було чесного попередження громадян про вторгнення.
І тоді, і зараз президент говорив, що не виїхав він, але не було розмови про те, що він сказав чи не сказав суспільству.
2 березня Олексій Арестович, якого так деякі люди люблять за заспокоєння, розповідав, що «наступив психологічний перелом на полі бою, противник масово здається в полон». Але у ці дні вже майже неможливо було нікуди виїхати Житомирською трасою, а в окупації почались тортури і звірства.
Хибне відчуття безпеки – ось до чого це призвело.
Але президент Зеленський не готовий пояснювати свої рішення, свої дії, і, зрештою, свою команду.
Так де Баканов? Чим такий цінний Єрмак? Що з Татаровим? Чому таки опозиційні телеканали не в Єдиному марафоні? Ці та інші запитання без відповіді, але вони не зникли.
Президентові доведеться колись пояснити «шашлики», і краще б раніше. Це було б сильним ходом.
Але ми бачимо, що команда не готує президента до реального сприйняття всередині країни. Президент не готовий вибачатись. Визнавати свої помилки.
Президент Зеленський досі думає, що він поборює Петра Порошенка. Це особисте.
І мене непокоїть цей «неекспортний» варіант президента.
Але ще більше мене непокоїть те, що на 9-му році війни і 2-му році від широкомасштабного вторгнення ми раптом знову опинились на стадіоні у 2019-му, де фанати обох сторін запльовують одне одного.
Тоді обидва політики будували свої кампанії на принципі: «Я – не він».
Розділення ж прекрасно працює, ненависть до опонента ніколи не потребує доказів.
І от зараз ми бачимо, що це все ще працює.
Це працюватиме доти, доки українське суспільство не винесе зі стадіону, кожен свого вождя.
І зрозуміє, що ми обираємо не скільки людину (бо люди не ідеальні), як шлях.
Бо Україна вища за президентів. Я б хотіла, щоб вона їх пережила.
