«Ратуша» продовжує публікацію уривків з книги Олександра Турчинова «Революція», яку називають однією з найчесніших книг про український Майдан.
Сьогодні читач має можливість побачити, через які інтриги та підлість часто доводиться проходити політикам, приймаючи певні важливі рішення. Ті, кого широкий загал вважав еталоном чесності і благородства, постають на сторінках видання в своїй справжній іпостасі. Яка воістину лякає.
Олександр Турчинов. Революція
Лист із неволі
Оси схожі на бджіл, але меду від них не дочекаєшся
На парламентських перегонах 28 жовтня 2012 року об’єднана опозиція «Батьківщина», поступившись регіоналам, прийшла другою сто один наш депутат увійшов до парламенту. Щонайменше 40 мандатів ми втратили через фальсифікації в південно-східних регіонах України.
На той час Юлія Тимошенко вже більше року перебувала за ґратами. Після офіційного оголошення результатів виборів Юлін адвокат Сергій Власенко передав мені лист з позначкою «терміново». Я відразу почав читати:
«На знак протесту проти масових фальсифікацій вважаю, що всім нашим новообраним депутатам треба скласти свої мандати», – безапеляційно вимагала
Тимошенко
Розклад сил після виборів виглядав наступним чином. Наші політичні союзники, партія «Удар» та ВО «Свобода», здобули відповідно – 40 та 37 місць у парламенті. За партійними списками «Батьківщина» (26%), «Удар» (14%) та «Свобода» (13%) отримали підтримку 53% виборців. Це наочно доводило, що більшість українців голосувала за опозиційні сили.
Однак регіонали недаремно повернули змішану виборчу систему. В одномандатних мажоритарних округах маніпуляціями та підкупом електорату вони вирвали аж 113 мандатів, отримавши разом 185 парламентських місць. Таким чином, підтягнувши до себе ще переважну більшість позапартійних мажоритарників, риги сформували з комуністами парламентську коаліцію, зберігши тотальний контроль над усіма гілками влади в країні.
За таких умов ми залишалися ще на п’ять років в глухій опозиції, а Юля у в’язниці. Але вона не збиралася з цим миритись. За її планом, складання мандатів опозиціонерами повинно привести до загострення політичної ситуації, дострокових виборів та її визволення.
Для мене було очевидно, що перезавантаження парламенту через складання депутатських мандатів нашою фракцією – нереалістична авантюра. Регіонали встигли змінити законодавство: на відміну від 2007 року, з’явилися мажоритарники, а партії втратили можливість «обнуляти» свої списки після виборів. Тобто замість депутатів, які складуть свої мандати, до парламенту обов’язково повинні зайти наступні за партійним списком. Гарантій того, що вони вчинять так само, як їхні попередники, не було зовсім – на непрохідних місцях в усіх партіях було багато неперевірених людей.
Ще гірша ситуація з мажоритарниками. На округах, які б звільнилися після складання мандатів опозиціонерами, регіонали могли швиденько провести перевибори, протягнувши при мінімальній явці виборців своїх кандидатів. Більше того, ініціативу Тимошенко не збиралися підтримувати ані «Свобода», ані «Удар», тож парламент узагалі не міг позбутися понад 150 депутатів. У результаті ми не тільки втрачали парламентську фракцію, але й значно посилювали наших опонентів у Верховній Раді, забезпечивши їм конституційну більшість голосів.
Щоб уникнути будь-яких спекуляцій навколо цієї теми, я вирішив обговорити пропозицію Тимошенко з усіма ново- обраними депутатами.
Це було перше засідання нашої фракції, тож на вході до партійного офісу зібралося чимало представників преси. Обговорення пропозиції Тимошенко стало головною темою нашого зібрання, хоча дискусії з цього приводу не було. Усі депутати вважали, що цей відчайдушний крок призведе лише до самознищення опозиції. Я вже хотів підвести риску в обговоренні, аж раптом руку підняв Анатолій Гриценко.
– Повністю підтримую рішучу вимогу Тимошенко! – голос колишнього міністра оборони звучав пафосно та виклично. – Вважаю, що ми зобов’язані на знак протесту проти масових фальсифікацій всією фракцією скласти наші мандати. Відмову від цього кроку розцінюю, як зраду Тимошенко та нашої спільної боротьби з режимом Януковича. Вимагаю поставити це питання на поіменне голосування!
Яценюк, що сидів поруч, нахилившись до мене, тихо промовив:
– Ось і герой в сліпучо-білому фраку, а ми всі – обляпані гівном зрадники. Безпрограшна гра він принизить і розколе фракцію.
Гриценко все детально розрахував: фракція не проголосує за пропозицію Юлі і він, нічим не ризикуючи, збереже свій мандат. Зате після засідання зможе розповісти журналістам, як усі депутати Об’єднаної опозиції наклали в штани. Усі, окрім одного справжнього героя… Цілком підтримую Гриценка, вигукнув я, вставши зі свого місця.
Анатолій затнувся на півслові й з підозрою подивився на мене.
– Вважаю, що ми зобов’язані адекватно відреагувати на масові фальсифікації виборів бандою Януковича й привернути увагу світової громадськості до цього кричущого злочину української влади, – продовжив я, повільно і з притиском промовляючи кожне слово. – Ми з Анатолієм Гриценком на знак протесту вдвох складемо наші мандати просто зараз, зберігши нашу фракцію. На наші місця зайдуть нові депутати, а ми – продовжимо опозиційну боротьбу за межами Верховної Ради.
Гриценко спантеличено дивився на мене. Я дістав два чисті аркуші паперу й поклав один перед собою, другий на край столу.
– Напишемо заяву про складання наших депутатських повноважень. Це буде гідний вчинок у боротьбі зі свавіллям режиму! Анатолію, підходь до столу, бери ручку, звернувся я до Гриценка.
Але той не ворухнувся, застигши, як соляний стовп. Депутати радісно загомоніли й почали підганяти Гриценка:
– Іди пиши! Герой, не сци!
Я голосно звернувся до прессекретаря:
– Вийдіть до журналістів і повідомте, що через десять хвилин ми з Анатолієм Гриценком зробимо спільну заяву про наш протест проти фальшування результатів виборів…
– Не треба йти до журналістів, – крізь зуби процідив Анатолій і, опустивши голову, вискочив із зали.
Коли за Гриценком гримнули двері, залунали бурхливі оплески…
