П’ятниця, 29 Березня

Озброєні царі буремного Сходу

Харизматичні, привітні, обмундировані та озброєні, з подарунками в руках на тлі шахтарських вишок — такі на вигляд три царі зі Сходу, які пропонують нам пакунки з різдвяними дарами. Волонтери Андрій Рожнятовський та Євген Равський випустили оригінальні листівки, календарі та розмальовки з таким зображенням, які вже поїхали на «нулі», полігони та у військові частини.

«Вирішили зробити незвичні тематичні різдвяні і новорічні листівки, щоб хлопці на фронті могли привітати своїх рідних та близьких. Нам не йшлося про великі ідеї, хотіли зробити просто і щиро. Впізнавані персонажі та образи, доступна візуальна мова, — розповідає художник Євген Равський. — Обидві листівки різні концептуально. На різдвяній — воїни в образі трьох царів із вертепу, як передвісники благої вісті. З бородами, щоб виникало відчуття наближення до біблійної історії. Персонажів не змальовано з реальних солдатів, це узагальнені образи. Новорічна з зображенням жінки-воїна акцентує увагу на тому, що на війні є не тільки чоловіки, а й жінки. І що вони там не тільки працюють медсестрами, а й воюють».

Автори ініціативи передали партію друкованих матеріалів капеланам, частину надіслали у школи, щоб діти залишили собі листівки на пам’ять, а розмальовку розфарбували, написали побажання і занесли у волонтерські центри для відправлення на фронт і в шпиталі. Також планують звернутися до голів територіальних громад, щоб розмістити на вулицях соціальну рекламу з листівками. Щоб ті, хто виходить на ротацію та хто приїжджає на свята, побачили, що про них пам’ятають, їх люблять і поважають та цінують їхню роботу. «Ми хотіли передати в наших матеріалах святковий настрій Різдва й у жодному разі не занепадницький та «відступальний». Подарунків у трьох царів зі Сходу — повні наплічники! Ми — ровесники сучасних героїв, які творять історію України. Поруч з нами — люди, з яких цю історію можна писати», — каже Андрій Рожнятовський і цитує слова з маршу українських націоналістів, а віднедавна й маршу Українського війська «Зродились ми великої години…».

   Волонтери додають, що їм розходилося відновити тактильність, яку втрачаємо в умовах, коли простіше написати повідомлення чи зателефонувати. А якщо до хати на свята приходить лист із вітальною листівкою, то його вже не викинеш. Родина зустрічатиметься за столом, і молодші брати і сестри теж будуть залучені до подій, що відбуваються. Така продукція — ще й позитивна складова проукраїнської пропаганди.

Для воїнів планують виготовити банери розміром півтора на два з половиною метра, які мають встановити в їдальнях, щоб солдати та курсанти могли сфотографуватися, відправити повідомлення, зберегти собі пам’ятку на згадку.

За словами волонтерів, листівки та плакати на військову тематику в сучасній Україні починають випускати, але їх має бути багато — життєрадісних, позитивних, переконливих, до різних свят. Андрій Рожнятовський та Євген Равський мають намір розробити вітальні матеріали й з нагоди інших дат — яких саме, наразі не розголошують. А ще додають, що календарі можна буде придбати в закритих спільнотах у Норильську та Хабаровську — російських регіонах, які нині протестують проти режиму Путіна.

Календарі, листівки, розмальовка — продовження роботи над візуальними атрибутами для Українського війська. Трохи раніше волонтери виготовили грамоти від 184-го навчального центру Академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного і подяки батькам призовників строкової служби, яку вручали від імені голови Львівської облдержадміністрації до Дня захисника України на Покрови.

   У візуальному наповненні подяки та грамоти Євген Равський поєднав зображення сучасного озброєння та обмундирування з історичними образами галицьких лицарів. «У радянські часи про історію України найчастіше починали говорити з козаччини. А військова традиція в нас глибша. Тому зобразили галицьких лицарів, відштовхуючись від нашої місцевої традиції. По-перше, вона цікава. По-друге, заповнює ніші, які є порожні. Ознаки, символи влади, мечі, броня для військових — дуже важливі. У всіх країнах це форма виховання поколінь, — каже художник. — Нам ідеться про історичну тяглість. В УНР як художників залучили Георгія Нарбута та братів Кричевських. Олекса Новаківський розробляв відзнаки для січових стрільців, Ніл Хасевич — упівські нагороди».

«Було важливо відійти від радянської традиції візуальної подачі та стилістики грамот і подяк, — розповідає Андрій Рожнятовський. — Адже в Україні наразі фактично просто замінили синьо-червоний прапор на блакитно-жовтий, а напис «Пролетарі всіх країн, єднайтеся!» — на «Слава Україні! Героям слава!». Решта лишилося те саме». Натомість, додає волонтер, подяки, які розробив Євген Равський, не соромно повісити на видному місці в хаті. «Такі ініціативи надалі можуть полегшувати мобілізацію, поступово змінювати ставлення в суспільстві до людей в армії. Що піти до війська — не соромно, а шляхетно», — каже Андрій Рожнятовський.

«Ми включилися в цю волонтерку. Витрачаємо свій час, вміння, ресурси, щоб заповнити ніші. Бо якщо ми їх не заповнимо, то заповнять інші, і невідомо чим. Це видно з нагород, які тепер виготовляють — і візуально, і за якістю матеріалу, який дуже швидко розсипається. Сумно, що на державному рівні виходять іноді такі недолугі нагороди. Медаль учасника бойових дій важко назвати медаллю, — описує ситуацію Євген Равський. — На щастя, поступово візуальне наповнення починає змінюватися. З’являються гарні шеврони, гарна форма. Просто це відбувається повільно, має пройти еволюція. Тільки тепер почало формуватися розуміння військової еліти. Ми усвідомлюємо, що хтось має сплатити цей податок крові. Дуже добре, що хлопці з фронту інколи самі пропонують щось змінити у візуалізації. І ми долучаємося до цього процесу. І не тільки ми, це добре».

Андрій Рожнятовський додає: «Якщо ви хочете підтримати нас як волонтерів, пропоную вам придбати картини Євгена Равського».

   ДОВІДКА. Євген Равський стипендіат польської програми «GAUDE POLONIA», дизайнер обкладинок музичних альбомів груп «Піккардійська Терція», «Плач Єремії» та інших. Роботи художника є у Львівській галереї мистецтв, Музеї сучасного образотворчого мистецтва, у приватних колекціях України, США, Норвегії, Німеччини, Польщі, Росії, Естонії та Нідерландів.

   ДОВІДКА. Андрій Рожнятовськийучасник трьох революцій — Революції на граніті, Помаранчевої революції та Революції Гідності. один із учасників створення «Студентського братства Львівщини». Нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня (Указом президента Петра Порошенка), медаллю міністра оборони за волонтерську діяльність у допомозі армії України.    

На звороті листівок та на календарі вміщено зображення шеврона 62-го батальйону авторства Євгена Равського. «На шевроні намальовано мур, оборонну стіну — не тільки тому, що це Львівська брама, а тому що це ознака території. І лев з мечем та гасло латиною «Лева впізнаєш за кігтями». Мури в геральдиці — ознака держави, князівства, міста, — розповідає художник. — Шеврони — як щити, їхнє продовження в геральдиці. Є символи, які мають відповідне значення, ті, хто обізнаний, їх відчитує. В Європі військові, дивлячись на шеврони, розуміють походження та наповнення елементів».

Волонтери розповідають, що багато військових, оскільки бувають за кордоном, а іноземці приїжджають в Україну, бачать гарні шеврони та відзнаки, й у них виникає потреба в естетичних атрибутах. «Поступово змінюються смаки, наприклад, хлопці кажуть, що їм подобаються англійські нагороди, — зазначає Євген Равський. — А вони справді красиві, там є традиція. Розуміють, що ці «дембельські альбоми», які на шевронах тулили за традицією з Радянського Союзу і з Росії, — не ок. І хочуть, щоб не було соромно за шеврони поруч з американцями, англійцями, канадцями».

Що цікаво, ідеї та ескізи продукції перевіряють на авторитетних офіцерах, які реально воюють, які брали участь у миротворчих операціях України за кордоном. «Бо робимо цю візуалку для них, а не для того, щоб створити мистецький твір, який житиме сам по собі. Має бути застосований, і солдати мають його відчитувати», — резюмує Євген Равський.

Наталя ДУДКО

Share.

1 коментар

  1. А Тетяна з Дніпропетровська продала власну дачу, аби могти забезпечити бійців на передовій продуктами, ліками й бронежилетами. Незважаючи на те, що ще зовсім недавно боялась торкнутися керма автомобіля, сьогодні самотужки добирається в гарячі точки буремного українського сходу.

Leave A Reply