Польща після виборів: стара поляризація нового президента!
3 червня 2025 року Польща обрала нового президента — Кароля Навроцького, кандидата від консервативної партії “Право і справедливість”. З мінімальним відривом він переміг ліберального кандидата, мера Варшави Рафала Тшасковського. Ця перемога стала несподіванкою для частини європейського політикуму і вкотре засвідчила глибокий розкол у польському суспільстві.
Хто такий Кароль Навроцький?
Кароль Навроцький — 40-річний історик і публічний інтелектуал, який до обрання обіймав посаду голови Інституту національної пам’яті Польщі (Instytut Pameci Narodowej — IPN). Його наукова і політична кар’єра пов’язані з питаннями історичної пам’яті, національної ідентичності та ролі Польщі у ХХ столітті. У своїй діяльності він активно просував правоконсервативний наратив про героїзм польського народу, акцентуючи увагу на жертвах комуністичного та нацистського тоталітаризму.
Навроцький послідовно критикував спроби “історичного ревізіонізму” з боку Росії, але також неодноразово виступав із жорсткою критикою української історичної політики. Зокрема, в контексті Волинської трагедії він закликав Київ до “беззастережного визнання відповідальності” та покаяння. Такі заяви викликали напругу в українсько-польському діалозі.
На посаді президента Навроцький, хоч і має обмежені виконавчі повноваження, отримав політичну трибуну, з якої може формувати ідеологічний наратив — як внутрішній, так і міжнародний. Його публічні виступи вже демонструють готовність до конфронтаційної риторики, особливо у питаннях моралі, традицій та національної гідності.
Вплив на подальшу політику
Перемога Навроцького сигналізує про повернення до більш конфронтаційного підходу у внутрішній політиці Польщі, а також про можливу зміну тону у зовнішній.
У Польщі фактично настає період “двовладдя”: уряд Дональда Туска представляє ліберальну прозахідну лінію, тоді як новообраний президент представляє правоконсервативну опозицію. Це неминуче призведе до політичного протистояння та, ймовірно, блокування частини ініціатив уряду президентським вето.
Щодо зовнішньої політики, зокрема українського напрямку, ситуація виглядає складнішою. Польща залишається важливим стратегічним союзником України, але особа президента має значення не лише з формального боку, а й у сенсі символізму, тону і загальної риторики.
Думка експерта
Євген Магда, директор Інституту світової політики, у коментарі «Радіо Свобода»застерігає від надмірної драматизації результатів виборів у Польщі:
«Не варто демонізувати Навроцького. Його радники відіграватимуть важливу роль у подальшій політиці Польщі, і серед них, ймовірно, будуть люди, які є великими симпатиками України та реально оцінюють ситуацію: як щодо війни Росії проти України, так і інформаційної війни, яку веде Росія щодо двох сусідніх країн».
Цей коментар вказує на можливість збереження стратегічної лояльності до України попри зміну президента. Водночас Магда визнає, що риторика Навроцького може бути жорсткішою у питанні історичної пам’яті, що вже стало джерелом тертя між Києвом і Варшавою у попередні роки.
Більшість експертів сходяться на думці, що Варшава не відмовиться від підтримки України, але тон цієї підтримки може змінитися — з емоційної та ідеологічної на більш прагматичну й умовну. Польща захищатиме свої економічні інтереси, зокрема в аграрному секторі, й активно реагуватиме на внутрішньополітичні запити, особливо з огляду на майбутні парламентські вибори 2027 року.
Навроцький, як історик і політик, що приділяє велику увагу темам ідентичності та національної гідності, ймовірно, активізує історичну складову у двосторонніх стосунках. Це може призвести до нового витка дискусій щодо Волинської трагедії та ролі ОУН-УПА, що потребуватиме обережності й дипломатії з боку Києва.
Підготувала Христина СЛЮСАРЧУК
до теми
«Це не моя країна… Ми без війни станемо російською землею»
Колишній президент Польщі та лідер партії “Солідарність” Лех Валенса відреагував емоційною заявою на перемогу Кароля Навроцького — консерватора, українофоба й представника правих сил — на виборах президента Польщі.
“Демократія впала у Польщі 1 червня 2025 року”, — написав Валенса на своїй офіційній сторінці у Facebook. — “Не тому, що немає вільних виборів. А тому, що половина суспільства обрала президента — сутенера, кіболя, шахрая, брехуна та наркомана, ще й за активної підтримки католицької церкви. Це не мій президент. Це не моя церква”.
У своєму дописі Лех Валенса заявив, що нинішній результат — “дзеркало польського суспільства”, в якому демократія більше не тримається на таких цінностях, як чесність, порядність і повага. Він висловив співчуття жінкам, ЛГБТ+ спільноті, науковцям та всім мислячим людям, яким доведеться співіснувати з новою політичною реальністю:
“Через два роки Чарнек відповідатиме за верховенство права, Ковальський — за армію, Менцен — за економіку. І тоді ми без війни станемо російською землею”.
На завершення політик заявив, що йде у “внутрішню еміграцію” — у світ природи, музики та книг, відмовляючись надалі коментувати політичні події в Польщі:
“Польща — моя Батьківщина, але це вже не моя країна. Я перестаю читати новини. Мені потрібно подбати про себе. Прощавай, Польще”.
